Географічне положення і природні особливості. Історичне минуле села та розвиток культури

Ми живемо на Вінниччині, яка знаходиться в центральній частині Правобережної України. Вона розташована на Поділлі. Наше село Кукули знаходиться у південно-західній частині  Вінницької  області.

Розташоване воно в зниженні рельєфу трьох горбів. Долиною села протікає річка Кам’янка, яка  бере свій початок  в с. Миролюбівці  з невеличкого  струмка і несе  свої води в річку Дністер.

Центр сільської ради лежить  за 12 км від районного центру і за 25 км від залізничної станції Попелюхи.

Мальовничі і привабливо - захоплюючі ландшафти відкриються перед Вами, як тільки ви відвідаєте цей неповторний, незрівнянно красивий куточок чарівного Поділля.

Кукули!.. У глибоку, сиву давнину на  березі звивистої воркотливої  річечки, яка змійкою поспішала до великої води, поселився Кукол Волох. Причарувала поселенця незаймана природа цієї місцини. Бо повітря тут, справді, найчистіше, вода - найпрозоріша, земля - найродючіша. І збудував   він  тут свій курінь з двох сторін  захищений горами.

Рід  Кукола  дав  початок  поселенню, яке  вже   декілька  віків є окрасою нашої неньки - України.

Колись носились вперті чутки, що в бувшій старій церкві  була книга, в якій описувались всі села колишнього Поділля, походження назви села, територія, кількість землі   поміщицької, людської, кількість дворів, жителів, хто поміщик, коли була збудована церква і т.д.

Про походження назви села  існує така легенда, що село Кукули походить від прізвища першого поселенця, який колись оселився в долині на березі річки Кам’янка, що тече через долину в впадає в річку Дністер, цей перший поселенець був молдованин, а прізвище його   Кукол, від чого і пішла назва села. 

До 1909 року в селі стояла маленька дерев’яна церква, яка ледве вміщувала біля 100 чоловік, яка була побудована, зі слів старожилів, десь у ХVІІ столітті. Церква була стара і дерев’яна, дзвіниці не було. Були закопані чотири дерев’яні  стовпи, покриті залізом, під яким висіли декілька дзвонів. Священик Базелевич організував збори віруючих, на яких  вирішили селом будувати нову, велику кам’яну церкву.

Була обрана комісія на чолі із священиком,  яка зробила рознарядку для оподаткування селян і збір грошей на побудову церкви.

Церкву будували російські спеціалісти –«кацапи», прораб був Тихонов здоровий, красивий чоловік. Будівництво закінчили в 1913 році. У будівництві  приймали участь всі селяни села. У церкві зроблено підвальні склепи 8 штук для поховання поміщицької сім’ї.

Нова церква збудована кам’яна велика, в ній вміститься чоловік 700 – 800, збудована на тому самому, де була стара, яку знесли.

У селі Кукулах жив поміщик Волжин Олександр та його дружина Ольга. В них було два сини Микола і Олексій.

Поміщик мав землі 2122 десятин (десятина – 1,09 га), а в  перекладі на гектари - 2303 га, що розміщувалась за селом.

Сам поміщик з своєю сім’єю  в Кукулах не жив, а жив у Петербурзі, де працював обер-прокурором святішого синоду (вища церковна влада Росії). В Кукули він приїздив щороку на 15 – 16 днів в кінці травня та на початку червня, коли його парникове господарство давало ранні овочі та зріла рання біла черешня. Палац Волжина був невеликий і містився між селами Кукули та Дмитрашківка (Микитівка).

У 1920 році було організовано споживче товариство, бо дуже вже була поширена торгівля торгівців – приватників по  всьому селі, що торгували різними дріб’язковими товарами: сірники, сіль, цвяхи, нитки, голки тощо. У цих дрібних  приватників було до 15 крамниць. Всі євреї, що жили в селі відкрили свої крамниці. Для придушення їх торгівлі і для  більшого задоволення потреб населення в товарах було організовано споживче товариство. Відкрили невеликий магазин – землянка, де раніше торгував Школьник Шая.

Починаючи з 1926 року, в селі організували школи по ліквідації  неписемності. Сільрада разом з комнезамом та школою організували школи по ліквідації не писемності. Це було завдання державного значення. Було взято на облік все  населення дорослих віком до 40 років, що не вміли читати  або писати, які повинні були обов’язково ввечері ходити в  школу.

Протягом 2 – 3- х років ліквідація неписемності була завершена і люди навчились читати і писати.

У Кукулах перша виробнича артіль була організована ще у 1929 році, називалась вона «Новый свет», але ця виробнича  артіль скоро розпалась. У 1930 році головою колгоспу ім. Петровського став  Хайт П.І. Правління цього колгоспу на чолі з Хайт написали в Раднарком УРСР прохання про передачу цього палацу і парку поміщика кукулянському колгоспу ім.Петровського,  оскільки палац і парк були на землях села Кукули.  

З 1961 по 2003 рік головою колгоспу був Ящишин М.Т.

З цього часу і по сьогоднішній день весь економічний, політичний та соціально – культурний розвиток села пов'язаний із своєю історичною землею. 

Галузева структура територіальної громади

На території сільської  ради  розташовані:

  • загальноосвітня школа І-ІІ ступенів села Кукули, в якій навчається 59 учнів ;
  • дошкільний навчальний заклад "Сонечко", який відвідує  23 дітей;
  • сільська бібліотека;
  • фельдшерсько – акушерським пункт;   
  • пересувне відділення зв'язку; 
  • Свято - Михайлівський Храм;
  • 2 торгівельних закладів; 
  • ветеринарна дільниця;
  • СФГ «ВИД»;
  • СФГ «Підлісне»;
  • СФГ «Одая»;
  • ФГ «Рекро».

Будівництво та інфраструктура

Житловий фонд сільської ради нараховує 504  житлових будинків, в тому числі 221 будинків  в  яких ніхто не проживає. 

По  сільській  раді в наявності  є 1  водогін, 14 громадських  криниць.  

Всього  по  сільській  раді  нараховується 13  вулиць  та  3  провулка.

Освітлено  вулиць   1  км. 

Логін: *

Пароль: *